ГАЗВА БАНУ НАДІР
Коли Амр ібн Умайя радіяллаху анх, якого взяли в полон при Мауні, звільнившись від пут, повертався до Медини, він дорогою зустрів двох багатобожників із Бану Амір. Він убив цих двох невіруючих. Вони перебували під захистом Расулюллаха, але Амр цього не знав. Він прибув до Медини й виклав справу Расулюллахові. Наш Володар Пророк сказав, що Амр припустився помилки, і звелів виплатити за них викуп за кров їхнім спадкоємцям.
Між племенами Бану Амір і Бану Надір була дружба. Бану Надір також шанували права сусідства. Тому щодо цього викупу за кров знадобилося посередництво племені Бану Надір.
Після газви Ухуд, у місяці Рабі аль-авваль четвертого року після Хіджри, Расулюллах узяв із Собою з-поміж сахабів аль-кірам Хазрат Абу Бакра, Умара, Алі, Зубайра, Талху, Саада ібн Муаза й Усайда ібн Худайра (радіяллаху анхум) і прибув до Бану Надір. Вони виклали справу. Ті сказали, що готові допомогти з викупом за кров двох невіруючих, і попросили трохи зачекати, поки вони приготують їжу. Расул алейхіссалям тоді сидів, прихилившись спиною до стіни будинку, де вони були, а Асхаби сиділи довкола Нього. Тієї миті Хуяй ібн Ахтаб сказав: «О юдеї! Ніколи більше вам не випаде така нагода застати Мухаммада таким беззахисним. Нехай хтось із вас вилізе на дах цього будинку й скине Йому на голову камінь, і ми позбудемося Його». Амр ібн Джахаш сказав: «Я це зроблю». Хоч як Салям ібн Мушкам намагався їх відрадити, це не допомогло. Він сказав: «Облиште це. Його про це сповістять. Це призведе до того, що нашу угоду буде порушено. З цього може вийти багато лиха». Юдеї Бану Надір не послухали його. Тієї миті прийшов Джабраїл алейхіссалям і розповів про це нашому улюбленому Пророкові. Наш Володар Пророк нічого не сказав Асхабам, а підвівся, ніби мав піти в якійсь справі, і пішов до Медини. Так замах зазнав невдачі.
Після цього Володар світів послав Мухаммада ібн Масламу до юдейського племені, яке порушило угоду, і сказав: «Іди до юдеїв із синів Надіра! Скажи їм: „Расулюллах послав мене до вас, щоб оголосити таке веління: Покиньте мою землю! Не живіть тут поруч зі мною! Ви задумали вбити мене. Я даю вам десять днів. Того з вас, кого побачать тут після цього строку, буде обезголовлено“».
Коли Хазрат Мухаммад ібн Маслама передав це веління, вони зі страху почали збиратися в дорогу. Але Абдуллах ібн Убай, ватажок мунафіків, послав до них гінця й сказав: «Нізащо не виходьте зі своєї фортеці. Не покидайте свого майна й своєї батьківщини. Ми йдемо вам на допомогу з двома тисячами моїх людей».
Почувши про це, Володар світів разом зі Своїми Асхабами аль-кірам рушив до фортеці синів Надіра, що була за чотири кілометри від Масджид ан-Набаві. Хазрат Ібн Умм Мактума залишили намісником у Медині. Прапор ніс Хазрат Алі. Фортецю оточили, і почалася облога. Юдеї, які раніше кидали виклик Асхабам аль-кірам, не наважувалися вийти з фортеці. Допомога мунафіків теж не прийшла.
Асхаби аль-кірам цілком контролювали місцевість довкола фортеці й не пропускали навіть птаха. Після облоги, що тривала понад двадцять днів, юдеї здалися. Вони віддали мусульманам усю свою зброю, усе своє золото й срібло, і частину з них вигнали до Дамаска, а інших — до Хайбару. Так із юдеїв у районі Медини лишилися тільки сини Курайзи.1
«Юдеї задумали вбити мене! Коли Джабраїл сповістив мене про це, я підвівся й пішов!» Хадис шаріф
Важливі події, що сталися на четвертому році після Хіджри
Цього року було зіслано аят аль-каріма, який забороняє спиртні напої.2 Хазрат Зайнаб бінт Хузайма, одна з благословенних дружин нашого Володаря Пророка, померла тридцятирічною, через вісім місяців після місяця Рабі аль-ахір, коли вона удостоїлася честі стати дружиною Расулюллаха.3 Того ж року народився Хазрат Хусайн, друга дитина Хазрат Алі й Хазрат Фатіми.4 Чоловік Хазрат Умм Салами був поранений у газві Ухуд і згодом помер. Він залишив по собі кількох дітей. Наша мати Умм Салама була вже немолода й опинилася в скрутному становищі. Наш улюблений Пророк дуже співчував їй, виявив до неї милосердя й ушанував її, одружившись із нею.5
Смерть Фатіми бінт Асад
Фатіма бінт Асад, мати Хазрат Алі, теж померла цього року.6 Наш Володар Пророк глибоко засмутився й сказав: «Сьогодні померла моя мати!» Після смерті Свого діда Абдульмутталіба наш улюблений Пророк ріс у неї. Коли Він сповістив про Своє пророцтво, вона одразу удостоїлася честі стати мусульманкою. Тому Султан Всесвіту вважав її Своєю матір’ю й виявляв їй велику шану. Зі співчуття до неї Він зняв Свою благословенну сорочку й звелів загорнути покійну в неї як у саван. Очоливши над нею намаз джаназа, Він сповістив, що на намазі були присутні сімдесят тисяч ангелів. Він підійшов до могили й спустився в неї. Щоб життя в могилі було для неї легким і приємним, Він зробив знаки в бік кутів могили, ніби розширюючи її, а потім ліг у могилу.
Коли Він вийшов із могили, Його благословенні очі були сповнені сліз, і Його благословенні сльози впали в могилу. О мій Господи! Яке ж це було милосердя!… І яка ж щаслива була ця жінка!… Навіть Хазрат Умар не витримав і запитав: «Нехай моє життя буде пожертвою за Тебе, о Расулюллах! Те, що Ти зробив для цієї жінки, Ти не робив ні для кого іншого!» Тоді наш улюблений Пророк, найвірніший з вірних, сказав: «Після Абу Таліба ніхто не зробив мені стільки добра, як ця люба жінка. Вона була мені матір’ю. Коли її власні діти були голодні, вона спершу годувала мене. Коли її власні діти були вкриті пилом і брудом, вона спершу розчісувала моє волосся й намащувала його трояндовою олією. Вона була мені матір’ю! Я дав їй свою сорочку як саван, щоб її вбрали в одяг Джаннату. Я ліг поруч із нею в могилі, щоб життя в могилі було для неї м’яким і легким. Джабраїл приніс мені від Аллаха таала звістку, що ця жінка належить до Джаннату». Потім Він помолився так за нашу матір Фатіму бінт Асад: «Нехай Аллах таала простить тебе й винагородить тебе. О моя мати! Нехай Аллах таала змилується над тобою. Ти годувала мене, коли сама була голодна. Ти вдягала мене раніше, ніж вдягала себе, і давала мені їсти раніше, ніж їла сама. Аллах таала — Той, Хто дає життя, і Той, Хто забирає життя. Він вічно живий. Він не помирає. О мій Аллаху! Прости мою матір Фатіму бінт Асад! Навчи її відповіді (худжжа). Зроби її могилу просторою. О мій Аллаху, Ти, Наймилосердніший з милосердних! Заради Твого Пророка, тобто мене, і заради колишніх пророків прийми цю мою молитву».
Інші важливі події, що сталися на четвертому році після Хіджри
Абдуллах, син Хазрат Усмана й Хазрат Рукайї, дочки нашого Володаря Пророка, помер шестирічним. Володар світів провів намаз джаназа над Своїм онуком і Сам поклав його в могилу. Він дуже сумував, і Його благословенні сльози падали в могилу. Він Своїми благословенними руками поставив надгробний камінь і сказав: «Аллах таала виявляє милосердя до тих Своїх рабів, які милосердні й м’якосерді».7
Ти — султан посланців, піднесений шах, мій Володарю.
Ти — вічне щастя безпорадних, мій Володарю.
Ти — перший у божественному суді, мій Володарю.
Ти — той, кого утверджено словом «Ля-амрук», мій Володарю.
Ти — Ахмад, і Махмуд, і Мухаммад, мій Володарю,
Ти — султан, якого Хакк утвердив для нас, мій Володарю.
Твоя сутність — самоцвіт, що дає сяйво чистим душам.
Порох біля Твоїх дверей — місце, де ангели торкаються щоками.
Твій погляд — дзеркало лику Хакка,
Абу Бакр, Умар, Усман і Алі — Твої друзі.
Ти — Ахмад, і Махмуд, і Мухаммад, мій Володарю,
Ти — султан, якого Хакк утвердив для нас, мій Володарю.
Твою хутбу читають з мінбару в краю вічності.
Твій присуд — той, що чинний у Судний день.
Хвалебна пісня на честь Твого приходу лунає біля Арша Худа.
Твоє шляхетне ім’я згадують на землі й на небі.
Ти — Ахмад, і Махмуд, і Мухаммад, мій Володарю,
Ти — султан, якого Хакк утвердив для нас, мій Володарю.
Шейх Галіб
«Після Абу Таліба ніхто не зробив мені стільки добра, як ця люба жінка (Фатіма бінт Асад). Вона була мені матір’ю» Хадис шаріф
Мала газва Бадр