ВИПЛАТА ЗАКЯТУ

Третя основа ісламу — давати закят.

Щоб давати закят із золота, срібла й товарів для торгівлі, вони мають сягнути кількості, яку називають нісабом. Нісаб означає межу між багатством і бідністю. Нісаб для золота — 96 грамів. Для срібла — 672 грами. Того, хто понад те, що йому потрібно для нагальних потреб, володіє будь-яким майном у кількості нісабу, називають багатим. Того, хто не має стільки, називають бідним. Якщо загальна вага золотих монет і золотих виробів, жіночих прикрас, золотих коронок на зубах і всіх видів торгових товарів становить 96 грамів, або срібні вироби важать 672 грами, і людина все ще володіє ними через один арабський (хіджрі) рік (354 дні), то сорокову частину всієї ваги слід відокремити й віддати одній чи кільком із восьми груп людей, названих у Корані аль-карім. Це називається закятом. Наприклад, людина, яка має 100 грамів золота, коли мине один арабський рік, повинна відкласти два з половиною (2,5) грами золота з ніятом закяту й віддати їх бідному мусульманинові, якого сама вибере. Закят слід давати бідним, які не мають нісабу для курбану, мусульманам, що мають борги, тому, хто бідний там, де перебуває, навіть якщо він багатий у себе на батьківщині, і тим, хто опинився в скруті на шляху джихаду чи хаджу.

Того, хто має більше, ніж потрібно на прожиття, але менше за нісаб для курбану, називають бідним. Хоч би якою високою була платня службовця, якщо йому важко утримувати свою родину, він може отримувати закят, і для нього не ваджиб приносити курбан і давати фітру. Той, хто вивчає чи викладає релігійні знання, може отримувати закят, навіть якщо має засоби до існування на сорок років. На гроші закяту не можна будувати мечеть, вести джихад чи здійснювати хадж. Багатий не може давати закят своїм батькам, дідам і бабусям, дітям, онукам, дружині чи невіруючим. Його можна давати невісткам, сестрам, братам, дядькам по батькові, дядькам по матері, тіткам по батькові, тіткам по матері, зятям, свекрухам і тещам, свекрам і тестям, своякам, пасинкам і падчеркам; давати його їм (за умови, що вони бідні) — більший саваб. Бідному слід давати менше за нісаб. Але якщо в нього (бідного) є діти, йому можна дати стільки, щоб на кожного з них припадало менше за нісаб. Закят не дають тим, хто марнує своє майно або витрачає його на харам. Раніше закят не давали сеїдам (нащадкам нашого Володаря Пророка). Сьогодні дозволено давати закят і їм, бо вони не отримують своєї частки з воєнної здобичі.

Не пишайся своїм майном і статками, не кажи: «Чи є ще хтось, як я?»

Подме зустрічний вітер — і все розвіє, мов полову на току!

Є чотири види майна, з якого дають закят:

1- Золото й срібло.

2- Будь-які товари, куплені для торгівлі.

3- Чотириногі тварини, що пасуться на полях і луках. 4- Урожай землі, тобто ушр.

«Того дня Моя милість — лише для тих, хто зі страху переді Мною остерігається невіри й гріхів, хто дає свій закят і хто вірить у Коран аль-карім і в Мого Пророка (алейхіссалям)» Аль-Араф: 156

Абу Ханіфа (рахімахуллаху таала) сказав: «Щойно збирають урожай зерна, плодів, овочів і меду із землі, яку зрошує дощ чи річка, фард віддати десяту частину його бідним, хоч би якою була кількість. Це називається ушром. Харам їсти з урожаю, не віддавши з нього ушру».

Якщо нісаб торгових товарів вартий 96 грамів золота, сорокову частину закупівельної вартості віддають золотом. Або ж її віддають самими торговими товарами. Якщо людині винні гроші й у неї на руках є боргові розписки, вона мусить давати з них закят. Його дають із того майна, яке вона має в руках. Те, що дають, треба передати бідному.

Нісаб паперових грошей обчислюють лише за золотом, і сорокову частину його віддають золотом. Умов, за яких закят є фардом, шість: 1- Бути мусульманином. 2- Досягти статевої зрілості. 3- Бути при здоровому розумі. 4- Бути вільним (не рабом). 5- Володіти халяльним майном, з якого дають закят, у розмірі нісабу. 6- Щоб майно перевищувало те, що потрібно для нагальних потреб і для сплати боргів. Коли закят став для людини фардом, а вона не віддає свого закяту бідному мусульманинові або коли в неї є інші борги, вона не отримує савабу за свої добрі справи й садаку, а навпаки — це стає гріхом. Для неї фард віддати свій закят і сплатити свої борги.

Рамадан настав, мечеті сяють нуром.

Гримнула гармата, засвітилися лампади,
ми всі в це віримо.
Перші десять днів багаті на милість,
а тоді гріхи прощаються.
Від Джаханнаму в ніч Ід
звільнено буде всіх мумінів.
Брате мій, і ти постися,
і свої намази теж здійснюй!
Остерігайся гріха щомиті,
велика мука в Джаханнамі!
Ворог нападає на тебе
і каже, що піст тебе знесилює.
Він топче науку й знання,
зрадник завжди бреше!
Прокинься! Більша частина твого життя минула,
тож постися й зрозумій голодного й ситого!
Читай ісламські книжки,
вдихни пахощі людяності!