АХКАМ АЛЬ-ІСЛАМІЙЯ (АХКАМ АШ-ШАРІЙЯ)

Кого називають мукаллафом

Чоловіків і жінок, які мають здоровий розум і досягли статевої зрілості, називають «мукаллаф». Ті, хто є мукаллафами, відповідальні за дотримання велінь і заборон Аллаха таала. У нашій релігії той, хто є мукаллафом, зобов’язаний насамперед мати іман, а потім здійснювати ібадат. Він також мусить сторонитися вчинків, які є харамом (забороненими) і макрухом (небажаними, несхвальними). Акль (розум) — це сила розуміння. Його створено для того, щоб відрізняти корисне від шкідливого. Вік статевої зрілості в хлопців починається, коли їм виповнилося дванадцять років. Є ознаки, які показують, що хлопець досяг статевої зрілості. Якщо ці ознаки не з’являються (якщо в хлопця не буває сім’явиверження), його вважають таким, що досяг статевої зрілості, коли йому виповнилося п’ятнадцять років. Вік статевої зрілості в дівчат починається, коли їм виповнилося дев’ять років. Якщо в дівчини не з’являється жодних ознак статевої зрілості (якщо в неї не починаються місячні), її вважають такою, що досягла статевої зрілості, коли їй виповнилося п’ятнадцять років.

Афаль аль-мукаллафін

Дії мукаллафів (афаль аль-мукаллафін) поділяються на вісім категорій: фард, ваджиб, сунна, мустахаб, мубах, харам, макрух і муфсид. 1- ФАРД: Те, що Аллах таала ясно й остаточно велить у Корані аль-карім, називають фардом. Полишати те, що є фардом, — харам. Той, хто не вірить у фарди й не надає ваги їх виконанню, стає невіруючим.

Ось деякі приклади фарду: мати іман, робити абдест і гусль, здійснювати намаз п’ять разів на день, постити в Рамадан, а також давати закят і вирушати в хадж, коли людина заможна.

2- ВАДЖИБ: Веління, такі ж остаточні, як і те, що є фардом. Приклади: здійснювати намаз вітр і святковий намаз (Ід), а також приносити в жертву тварину (курбан) і давати фітру (садака аль-фітр), коли людина заможна. Положення ваджибу таке саме, як і положення фарду.

3- СУННА: Те, чого Аллах таала ясно не велів, але що є вчинками, які наш Пророк хвалив, або які Він мав звичай робити, або яких Він не заборонив, коли бачив, як їх роблять, називають «сунною». Не любити сунну — куфр (невіра). Того, хто любить сунни, але не виконує їх, не карають. Але той, хто без поважної причини постійно полишає їх, заслуговує на докір і осуд і на те, щоб його позбавили савабу за них. Сунною є, наприклад, прокликати азан та ікамат, здійснювати намаз у джамааті (спільноті), сунни намазу й намази-сунни, користуватися місваком під час абдесту, частувати людей у вечір свого весілля й робити обрізання своїй дитині. 4- МУСТАХАБ: Його також називають мандуб або адаб. Він має те саме положення, що й сунна аль-гайр аль-муаккада. Це те, що наш Володар Пророк любив і цінував, навіть якщо Він робив це лише раз чи двічі за Своє життя. Наприклад: давати новонародженій дитині ім’я на сьомий день, приносити в жертву тварину акіка за сина чи дочку, гарно вдягатися й користуватися приємними пахощами. Ті, хто робить ці речі, отримують великий саваб. Якщо ж людина їх не робить, гріха немає.

5- МУБАХ: Вчинки, які не є ні велінням, ні забороною. За те, що є мубахом, людина отримує гріх або саваб залежно від наміру того, хто це робить. Мубахом є, наприклад, спати, їсти різноманітну халяльну їжу й носити різноманітний халяльний одяг. Якщо ці речі роблять із наміром дотримуватися ісламу й міцно триматися велінь, вони приносять саваб, — як-от їсти й пити з наміром зберегти здоров’я й здійснювати ібадат.

«Здобувайте знання! Здобувати знання — це ібадат. Той, хто навчає знання, і той, хто його здобуває, отримують саваб за джихад» Хадис шаріф

6- ХАРАМ: Це те, що Аллах таала ясно заборонив у Корані аль-карім. Робити те, що є харамом, або користуватися тим, що є харамом, суворо заборонено. Той, хто називає щось харамне «халялем», а щось халяльне — «харамом», втрачає свій іман і стає кафіром (невіруючим). Сторонитися того, що є харамом, — фард. Убивство, зіна, содомія, азартні ігри, пиття вина й усіляких алкогольних напоїв, брехня, крадіжка, вживання свинини, крові й мертвечини, а також те, що жінки й дівчата виходять на вулицю з непокритими головою, руками й ногами, — усе це харам і великі гріхи. Якщо людина, чинячи ці гріхи, читає Басмалу, або вірить, що вони халяль, або не надає ваги тому, що Аллах таала зробив їх харамом, вона стає невіруючою. Якщо ж вона чинить їх, вірячи, що вони харам, і боячись кари, то не стає невіруючою. Але вона заслуговує на кару в Джаханнамі. Якщо вона вперто чинить харам і помирає без каяття (тауби), це стає причиною того, що вона відходить без іману. 7- МАКРУХ: Це те, чого не люблять Аллах таала й Мухаммад алейхіссалям і що забирає саваб за ібадати. Макрух буває двох видів: Тахрімі макрух: Тахрімі макрух — це полишення ваджибу; це макрух, близький до хараму. Чинити таке тягне за собою кару. Таким є, наприклад, здійснювати намаз, коли сонце сходить, коли воно стоїть у зеніті й коли воно заходить. Танзіхі макрух: Це вчинки, близькі до того, що є мубахом, тобто халяльним, або вчинки, яких краще не робити, ніж робити. Як-от полишати вчинки, що є сунною аль-гайр аль-муаккада або мустахабом.

8- МУФСИД: У нашій релігії муфсид — це те, що руйнує, тобто робить недійсним, законний вчинок або розпочатий ібадат, як-от іман, намаз, шлюб, хадж, закят, купівлю й продаж. Наприклад, ганьбити Аллаха таала чи Коран аль-карім — це куфр; такі вчинки руйнують іман. Сміх під час намазу робить недійсними і абдест, і намаз. Якщо людина під час посту навмисно щось з’їсть чи вип’є, це порушує піст. Ті, хто виконує те, що є фардом, ваджибом і сунною, і ті, хто сторониться того, що є харамом і макрухом, отримують аджр, тобто саваб (винагороду, благодать). Тим, хто робить те, що є харамом і макрухом, і тим, хто не виконує того, що є фардом і ваджибом, записують гріх. Саваб за те, що людина сторониться одного хараму, у багато разів більший, ніж саваб за виконання одного фарду. Саваб за виконання одного фарду більший, ніж саваб за те, що людина сторониться одного макруху. А саваб за те, що людина сторониться одного макруху, більший, ніж саваб за виконання однієї сунни.

Що таке ібадат (поклоніння)?

Ібадат — це дотримання велінь і заборон Аллаха таала, Який створив нас і все суще, Який щомиті підтримує нас у житті, Який оберігає нас від видимих і невидимих нещасть і Який щомиті обдаровує нас різноманітними благами. Обов’язок людини — дякувати Аллахові таала, Який посилає людині незліченні блага, наскільки вона спроможна. Це обов’язок, борг, якого вимагає розум. Але розум у людей недосконалий, а погляд короткий. Вони не можуть самі з’ясувати, що буде подякою й шануванням щодо Аллаха таала. Поки обов’язки, що служать для подяки й вияву шани, не сповіщені Аллахом таала, те, що людина вважає хвалою, насправді може виявитися образою.

Обов’язки, які люди мають виконувати серцем, язиком і тілом, щоб дякувати Аллахові таала, сповістив Аллах таала, і їх передав нам Його улюблений Пророк. Тому розумні люди мусять іти за Мухаммадом алейхіссалям, щоб дякувати Аллахові таала й поклонятися Аллахові таала. Той, хто йде за Мухаммадом алейхіссалям, — мусульманин. Ібадат — це дякувати Аллахові таала, тобто йти за Мухаммадом алейхіссалям.

Частини ісламу: Іслам складається з двох частин: А- Те, у що треба вірити серцем. Б- Ібадати, які треба здійснювати серцем і тілом.

Основні засади, у які треба вірити серцем

Іман — це достеменно знати, що Расулюллах (саллаллаху алейхі ва саллям) — Пророк Аллаха таала, що Він — Набі й Посланець, обраний Ним; казати це з вірою; вірити коротко в те, що Він коротко передав від Аллаха таала, і докладно в те, що Він передав докладно; і якомога частіше промовляти язиком каліму аш-шахада. Сильний іман такий: так само як ми достеменно знаємо, що вогонь пече, а змії вбивають отрутою, і тому сторонимося їх, ми маємо всім серцем вважати великими Аллаха таала та Його атрибути, прагнути Його вдоволення (ріда) і поспішати до Його краси (джамаль), а також сторонитися Його гніву (гадаб) і Його величі (джалаль). Ми маємо закарбувати цей іман у серці, мов напис на мармурі.

В імані є шість основних засад, у які ми мусимо вірити цілковито.

Ось вони:

1- Вірити в існування та Єдиність Аллаха таала. 2- Вірити в Його ангелів.

3- Вірити в книги, зіслані Аллахом таала. 4- Вірити в Пророків, посланих Аллахом таала. 5- Вірити в останній день (Яум аль-ахір). 6- Вірити в кадар і в те, що хайр (добро) і шарр (зло) — від Аллаха таала.

Ібадати, які здійснюють і тілом, і серцем

Є обов’язки, які кожен мусульманин неодмінно мусить виконувати як ібадат, і є правила, яких треба дотримуватися, виконуючи ці обов’язки. Ці обов’язки називають основними засадами ісламу, і їх п’ять: 1- Промовляти каліму аш-шахада.

2- Здійснювати п’ять щоденних намазів, коли настає їхній час. 3- Давати закят зі свого майна. 4- Постити щодня в місяць Рамадан.

5- Здійснити хадж один раз у житті (для того, хто має на це змогу).

«Невеликий ібадат, здійснений зі знанням, кращий за багато ібадатів, здійснених без знання» Хадис шаріф

Очі тих, хто любить Тебе,
Не блукатимуть до інших,
Ті, для кого Ти — мета,
Не думатимуть ні про світ, ні про ахірат.
Ті, що віддали Тобі свої серця,
Ті, що своїм знанням дійшли до Тебе,
Ті, що своїми очима бачили Тебе, —
Їхнє щастя ніколи не згасне.
Ті, що люблять, не вмирають,
Їхні тіла не тліють,
Хто втратив себе в любові,
Того ніколи не спіткає тлін.
Ті, що схиляють голову перед Твоїми веліннями,
Ті, що досягли Тебе,
Ті, що співають, наче солов’ї, —
Їхньої мови ніхто не збагне.
Ті, що пізнають одне одного через любов до Тебе,
Ті, що люблять одне одного заради Тебе,
Ті, що досягли Твоєї близькості, —
Ніколи не боятимуться смерті.
О мій брате, якщо ти мудрий,
Зроби своєю справою любити Хакка,
Хто не скуштував любові,
Тому ніколи не мати чистого серця.